Пологівський район

Пологівський район — район у центрі Запорізької області. Районний центр: Пологи. Населення становить 41 346 осіб (на 1 жовтня 2013). Площа району 1340 км?. Утворено 7 березня 1923 року. На території району протікають річки Конка та Гайчур. Місто Пологи розташоване на позначці 184 метрів над рівнем моря та розташоване на лівому березі річки Конка.

Пологівський район розташований у зоні степу, на Азовсько-Придніпровському підвищенні, на північному Сході 3апорізької області. Він межує з п’ятьма районами: на півночі — з Гуляйпільським, на півдні — з Чернігівським, на північному заході — з Оріхівським, на південному заході — з Токмацьким, на сході — з Куйбишевським районами.

Займає площу 1,34 тис. км? або 5,2% площі області, в тому числі сільгоспугідь — 93,8 тис. га.

Історія

Пологівський район Запорізької області утворений 7 березня 1923 року згідно з постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету. 23 березня 1923 року було утворено Пологівський районний виконавчий комітет. Адміністративним центром району стало місто Пологи.

Історія Пологівського краю починалася ще в 1770 році, коли за наказом імператриці Катерини ІІ на території сучасного Пологівського району почалося будівництво Кирилівської фортеці, яка була центральною в Дніпровській лінії укріплень.

Першими поселенцями на території нинішнього району були відставні солдати з родинами, які наглядали за будівництвом фортеці. Перші села краю заснувалися переселенцями з Київської, Полтавської, Чернігівської губерній. Одне за одним виникали нові населені пункти: с. Кінські Роздори — 1771 р., с. Гончарила — Воскресенка — 1775 р., с. Федорівка — 1779 р., с. Басань — 1790 р., с. Решетилівське — 1790 р., с. Вербове — 1790 р., с. Новогригорівка — 1795 р., слобода Нові Пологи — 1795 р., с. Семенівка — 1799 р. В 1887 році як грабарський пункт виникло селище Пологи.

У 1904 році станція Пологи стала важливим залізничним вузлом, було відкрито рух поїздів за маршрутом Катеринослав — Бердянськ, Олександрів — Волноваха. Пологівці брали участь в революційних подіях 1905 року, на залізничній станції та майже в кожному населеному пункті виникали соціал-демократичні гуртки, проходили страйки. На протязі 1917–1920 років по району прокотилися хвилі громадянської війни. У 1922 році в Новофедорівці організовується одне з перших в УСРР колективних господарств — комуна «Авангард», яка стала одним із передових колективних господарств республіки. Одночасно з реформуванням району розвивалося і його народне господарство, створювалися сільгоспартілі, розвивалась промисловість району. У 1924 році геологами Харківського тресту «Союзкаолін» проводиться розвідка покладів каоліну на території району. Спочатку їх запаси були визнані у 7 млн тонн, пізніше, у 1971 році — в обсязі 17,7 млн тонн. І вже у 1926 році запрацювала копальна біля хутора Янцево, тут почали видобувати каолін і вогнетривку глину підземним способом. На промислову основу Приазовське рудоуправління перейшло у 1929 році, коли видобуток проводився відкритим способом.

У 1928 році Пологи стали селищем міського типу і водночас були перейменовані в Чубарівку на честь видатного земляка Власа Яковича Чубаря, який протягом 30 -ти років займав високі посади в українському уряді.

У 1929 р. розпочинає свою діяльність Магедівський хлібоприймальний пункт, працює Новокарлівська паперова фабрика, заснована ще в 1913 році. У селищі Пологи діяв цегельний завод, депо, 2 млини, олійниці. Створюється машинно-тракторна станція, яка вже в перший рік свого існування мала 24 трактори, 5 автомашин, 6 молотарок.

У 30-ті роки було вжито заходів щодо ліквідації безграмотності і не писемності серед населення. З цією метою у районі при школах, організаціях і підприємствах створюються спеціальні курси. У селищі діяло дві семирічні та три початкові школи, в яких працювало 48 педагогів та навчались 820 учнів. З 1931 року почало діяти ремісниче училище (в подальшому СПТУ — 13), в якому готували кадри для роботи на залізниці. Центром культурного життя були клуб залізничників, клуб колективіста на 300 місць, народний будинок культури з залом для глядачів на 600 місць. Районна бібліотека володіла 12-тисячним книжковим фондом і обслуговувала за рік близько 2,5 тисячі читачів. Про здоров’я населення піклувалася залізнична лікарня на 50 ліжок, дитяча консультація, діяв ветеринарний пункт.

Постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 7 березня 1923 року було утворено Пологський район.

У жовтні 1928 року виселок Пологи віднесено до категорії селищ міського типу та перейменоване в Чубарівку (на честь земляка, першого голови українського уряду Власа Яковича Чубаря).

У жовтні 1933 року до Чубарівського району було приєднано с. Новокарлівку (Новокарлівська сільська рада), яка на той час входила до Оріхівського району.

20 травня 1933 року центр Чубарівського району перенесено до с. Гуляйполе, та вже 17 лютого 1935 року знову повернуто до Чубарівки.

У грудні 1938 року селище міського типу Чубарівка віднесено до категорії міст районного підпорядкування і водночас йому було повернуто стару назву — Пологи (Пологський район).

У січні 1963 року с. Новогригорівка (з 10.11.1963 с. Григорівка) Чернігівського району приєднане до Семенівської сільської ради Пологського району.

З 8 жовтня 1966 року Пологський район перейменовано на Пологівський район.

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду та 12 сільських рад, які об’єднують 38 населених пунктів та підпорядковані Пологівській районній раді. Адміністративний центр — місто Пологи[1]. Працює 273 депутати, із них 230 депутатів міської та сільських рад, 39 депутатів районної ради та 4 обласної ради.

Населення становить 41 346 осіб (на 1 жовтня 2013).

Чисельність населення (на 01.01.2003 р.) — 48 тис. осіб. Кількість міського населення — 22,2 тис. осіб. Сільського населення — 25,8 тис. осіб. Трудові ресурси — 25,4 тис. осіб. Щільність населення — 37 осіб на км?. На території району проживають представники 53 національностей і народностей.

Чисельність населення (наявного) станом на 01.12.2009 — 43,032 тис. осіб:

  •  — міське населення — 20,338 тис. чол.
  •  — сільське населення — 22,694 тис. чол.

Трудові ресурси району нараховують 25,4 тис. осіб, зайнятих в промисловості, сільському господарстві та сфері культури, освіти та управління.

У районі у сфері сільського господарства зареєстровано 141 і працює 124 фермерських господарств, 11 приватних підприємств, 28 товариств, 1 державне підприємство

Промисловий потенціал району складають підприємства харчової, хімічної та металургійної промисловості.

  • ВАТ «Пологівський олійноекстракційний завод»
  • ВАТ “Пологівський хімічний завод «Коагулянт»
  • ТОВ «Дніпрокераміка»
  • ЗАТ “Гірничодобувна компанія «Мінерал»
  • ВАТ «Пологівський Агробуд»
  • ТОВ «Пологівський Комбікормовий Завод»
  • ТОВ «Сонячне Насіння»
  • ВАТ «Пологівський Агротехсервіс»
  • ЗАТ «Союз Харчпром»
  • ВАТ «Магедовське Хлібоприймальне Підприємство»
  • ТОВ Агрофірма «Роздорівська»
  • ВАТ «Пологівський Молокозавод»
  • ТОВ «Надра Приазов’я»
  • ТОВ Агрофірма «Зернопол»
  • ПрАТ «Пологівський комбінат хлібопродуктів»

Освіта

У 2009 році стабільно працювало 23 школи: І ступенів — 1 школа, І-ІІ ступенів — 3 школи, І-ІІІ ступенів — 19 шкіл. В районі функціонують 14 дошкільних закладів, із них в місті — 6, в сільській місцевості — 8. Виховується 970 дітей. Контингент учнів шкіл становить 4878 чол.

В районі функціонує два професійно-технічних училища: Державний навчальний заклад «Чубарівський професійний аграрний ліцей» та Пологівське професійно-технічне училище № 30.

Відповісти